GMS бере свій початок у далекому 2006 році. Тоді невеличка команда із Києва взялася за масштабну мету — стати лідером у наданні послуг з обміну повідомленнями для мобільних операторів і бізнесів у всьому світі. Майже через 16 років мрія стала реальністю. Проте цей шлях не міг би бути пройдений без фахових, а що найважливіше, умотивованих співробітників. Сьогодні хочемо познайомити вас із однією з них — Катериною Наконечною.
Катерина — регіональний директор. Відповідає за країни Центральної та Східної Європи, Балтійського регіону й Африки. Проте усе частіше їй доводиться працювати і з іншими державами європейського простору, а також Ізраїлем і Туреччиною. Тож можна констатувати, що географія Катерининої відповідальності повільно, але невпинно зростає.
— Як виглядає твоя робота на практиці?
— Можна було б сказати, що я займаюся продажем фаєрволу, але це було б надто просто. Надаю перевагу іншому формулюванню: продаю легкість захисту мережі й найкращі практики керування нею. Будь-яка компанія, зокрема оператори мобільного зв’язку, завжди ставлять перед собою певні бізнесові завдання, кінцевою метою яких є підвищення прибутку за рахунок покращення пропонованих сервісів чи запровадження нових. Саме це і дозволяє втілити наш проєкт — покращити продукт і збільшити доходи. Моя мета — доступною мовою розповісти клієнтові, яким чином наше рішення допоможе досягти бізнесових цілей, а також обґрунтувати, що це буде просто в реалізації. Будь-хто може складно розповідати про складні речі, моя ж робота — пояснити все простими словами.
— Уявімо, що я твій клієнт. Кількома реченнями переконай мене, що мені потрібні свої послуги.
— Це гра для двох. Спочатку тобі варто поділитися зі мною загальним станом справ, вхідними даними, так би мовити, а також окреслити, яким бачиш кінцевий результат. Після цього моє завдання — оцінити ситуацію, проаналізувати переваги використання нашого рішення саме для твого бізнесу та проконтролювати втілення самого проєкту. Наше спільне завдання полягає не в тому, щоб розділити пиріг, а щоб організувати процес таким чином, аби цей пиріг став в рази більшим.
— Тобто задум полягає не в продажі самого товару — фаєрволу в нашому випадку, — а результатів, яких клієнт може досягти із цим рішенням?
— Саме так. Окрім основної роботи, я також надаю консультації щодо продажів і ефективних перемовин. Варто відзначити, що ці речі обов’язково йдуть пліч-о-пліч. Зробити красиву презентацію продукту — це лише третина справи; дієва комунікація — ось істинний фундамент успішної угоди. Потрібно уміти не лише точно донести свій меседж, але й вислухати та, що найважливіше, почути зустрічну думку. Тільки сьогодні! Останній день акції! Пам’ятаєш цей первісний шаблон реклами? Ця модель уже давно не працює. Протягом десятиліть домінування агресивного маркетингу людський мозок зміг виробити імунітет до нього, вибудував стійкий антирекламний фаєрвол. Ми буквально шостим чуттям відчуваємо, коли нам щось намагаються нав’язати. Саме тому в професійній сфері я керуюся принципом «вирішуй проблеми, а не придумуй проблеми під рішення», бо знову ж таки — пиріг має бути примножений, а не розділений.
— Слухаючи тебе, я мимоволі малюю висновок, що тобі дійсно подобається твоя професія. Тобто Сковорода мав рацію і працювати за покликанням — це таки реальність, а не фантазія?
— Всякому місту — звичай і права, кожному — душі люба справа.
— Здається, в оригіналі ця цитата звучить дещо інакше.
— Узяла на себе сміливість трохи підкоригувати класика. Я працювала в багатьох компаніях, займала різні посади. Нещодавно проходила тест для визначення схильностей і здібностей, який використовується деякими міжнародними HR-агенціями. Результат вийшов досить очікуваний — я вчитель і творець. Ось ця моя педагогічна сторона постійно намагається передавати знання. Учитель — це також, до речі, про уміння розповідати просто про складне. З цим фахом у мене досить цікава історія, адже багато родичів по маминій лінії — педагоги. Моя бабуся все життя викладала мову й літературу, обидві тітки викладають математику й фізику. Я постійно бігла від цієї професії. Для здобуття першої вищої освіти подалась у два ВНЗ, один з яких педагогічний, проте ставати вчителем не мала жодного бажання. На жаль, у нашій країні мало цінують фахових педагогів. Згодом отримала другу вищу освіту в сфері юриспруденції. Нині здобуваю MBA у Києво-Могилянській бізнес-школі. Проте постійний потяг до поширення знань усе не полишає мене. Саме тому я проводжу тренінги з продажів і ефективних перемовин, навчаю партнерів і клієнтів у проєктах шляхом воркшопів. Ба більше, у своєму хобі — спорті — даю настанови друзям та усім охочим.
— Ось ми й плавно підійшли до наступного питання. Running Club — чи не могла б ти розповісти про це детальніше?
— Running Club — це така бігова тусовка. Я завжди дуже уважно ставилася до свого здоров’ям і почала займатися бігом майже 7 років тому. Через деякий час разом із друзями започаткувала біговий клуб. Згодом почали приєднувалися все нові й нові люди, доки локальна тусовка не переросла в ком’юніті. Нині це свого роду велика сім’я, над спортивними цілями якої я тримаю шефство. Кілька років тому ми разом пробігли марафон у Чикаго; бігали в Бергені, Савоні й Женеві. Проте самим лише бігом наші спортивні виклики не обмежуються. Цього року ми подолали сходження на вершину гори Кіліманджаро. Відразу зауважу, що це стало нелегким завданням для команди. Ми обрали короткий, але важкий у плані рельєфу маршрут. Тож майже всі учасники відчули катастрофічне зниження сатурації — 70%. Хто хворів ковідом, розуміє, що такий показник неприпустимий. Я особисто вважала це найважчим викликом у своєму житті й не вірила, що може статися ще щось більш виснажливе. Я помилися, бо невдовзі в мій дім навідалася війна.
— 24 лютого українці прокинулися від вибухів і пострілів — Росія розпочала повномасштабне вторгнення в Україну. Ти пригадуєш свої перші дні цієї жахливої війни?
— Ні я, ні мої близькі не були готові до бомбардувань української столиці. Як узагалі до такого можна підготуватися? Ніколи не думала, що на своїй вулиці, якою щодня повертаюся додому, мені доведеться почути постріли. На диво, я швидко допетрала, що відбувається, тож не гаючи часу, зібралася й вирушила до рідного містечка на заході України. Разом із місцевою владою ми створили логістичний центр Uhelp, що займається доставкою гуманітарної та медичної допомоги з Європи до місць, де її потребують, а також допомогою в евакуації охочих до західних областей України або ж до Європи. Також ми збираємо кошти на закупівлю необхідного для наших захисників і захисниць та доставляємо це на передову.
— Що б ти побажала українцям та всім небайдужим людям у цей непростий час?
— Я щаслива, що мій фаховий досвід виявився цінним у воєнний час. У мене є можливість організовувати логістику, вести перемовини та мобілізовувати свою мережу контактів задля доброї справи. Роби те, що вмієш найліпше, і отримаєш результат. У ці непрості часи для всіх знайдеться місце, і кожен може знайти спосіб допомогти нашим людям та країні. Саме тому я закликаю не впадати у відчай, а просто стійко та невпинно лупати сю скалу!